Історія цього посту зовсім не така як історія більшості інших. Пишу його тільки тому, що сам пережив один цікавий випадок, який наштовхнув мене до деяких роздумів та висновків.
В цей момент я вдягнутий у темно-синю футболку від ESPRIT, бренду який народився в Сан-Франциско ще у 1968-у і який вже на початку 90-х заполонив більше 40-а країн світу. Приємна на дотик, зручна і дуже непогана на вигляд, ця футболка припала мені в очі в одноіменному «фірмовому» магазині одного з київських великих торгових центрів. Вона, за збігом обставин і є головним героєм цього посту.
Ціна цієї футболки 359,99грн (з ПДВ). Коли приніс обновку додому, акуратно розглянув ярличок і помітив, що українська наліпка з ціною закриває частинку оригінального ярлика виробника. Акуратно відірвав нашу ліпу і... ні, я не здивувався. Щось схоже я і очікував побачити. US $ - 39,95. Слідом за американським доларом надруковані були і відповідники у доларі канадському, євро, норвезькій, датській та швецькій кронах і так далі... По всюду ціна не відрізнялась, лише переведена за середнім курсом на потрібну валюту.
Питання: якщо ціна у світі 200грн., то чому мені запропонували це й ж продукт за 360?
Що ми маємо? Не важко підрахувати що українці зробили «доданої вартості» не мало, не багато – 160 гривень, тобто 80%. І то при тому що ця націнка зроблена від американсько-європейської роздрібної ціни. Якщо ж продукт був куплений на складі у дистрибютора, то платили за нього значно менше, а разом з тим відповідно розмір націнки зріс з 80% до 100%, 120%, 140% чи може навіть і більше.
Цей випадок про українську ціну футболки від ESPRIT є типовим та звичним випадком якщо не всіх, то більшості бутіків європейського чи американського одягу в Україні.
Історія та причина такого ціноутворення мені не відома. Можу лише здогадуватись: ці бутіки взагалі не представлені офіційним представником бренду в Україні. Мабуть, таких офіційних представників взагалі в нашій державі нема, адже в більшості випадків на українських ярликах написані назви компаній-імпортерів зовсім не співзвучні до назви брендів, а офіційний сайт виробника ці точки називає просто «партнерські магазини».
Висновок: українець, представник однієї з найбідніших країн Європи, якщо і не найбіднішої, просто не має можливості купити якісного брендованого одягу за суму, яку платить за такий же виріб представник значно багатшої країни американського чи європейського континентів. Більше того, купуючи товар з такою ціною українець робить біднішим не тільки себе, але і свою країну. І не дивуйтесь якщо інфляція виросте до 40%, самі в тому винні! І я в тому числі, адже хоч і першою в мене була думка повернути придбану футболку продавцю, все ж таки цього не зробив. Добрих замінників нема.
P.S.: 1-3 жовтня у Львові пройде інвестиційний форум
.jpg)
.jpg)
Публікації
.jpg){kind=link}