Дуже хочу зробити щось величезне... Щось серйозне та потрібне людям... Набридло бути частинкою систем та підпорядковуватись цінностям, які створили інші. Хочу зробити свою систему, яка б змінила мене і людей навколо!
Щойно купив через Інтернет авіаквиток за 48грн зі Львова до Києва на потрібну мені дату. 48 гривень - це дешевше, ніж на плацкарту у поїзді! В Україні є бюджетні авіалінії, вау!.jpg)
1. Захистив курсову, прекрасний результат.
2. Потроху почав вилазити зі стану "нічого не хочу, тільки відпочивати".
3. Більше захотів відпочити, але ціленапрямлено, наприклад, в Єгипті чи ще десь.
4. Хочу все більше поїхати знову кудись за межі України на якийсь час, погуляти/пожити там.
5. Дальше перебуваю в дилемі чи Кар'єра, чи Освіта, чи може Бізнес.
6. Починаю ненавидіти українську владу, бо кожного дня бачу більше її мінусів.
7. Спробувавши відвідати кілька пар в Могилянці зрозумів що то все марна трата часу.
8. Завалив внутрішній екзамен з Правил дорожнього руху (теорія).
9. Втішився, що з 07.07. можна буде літаком літати додому до Львова за ціною від 48грн за квиток.
10. Відновив походи в тренажерний, найняв тренера, тепер результат кращий.
11. Забив дати в календарі для походу на Говерлу.
12. Вперше пограв в пейнтбол - прикольна забавка!
зміни є і це добре
Останнім часом мені нічого-нічого-нічого і ще раз нічого не хочеться робити... Поспати, полежати, подивитись телевізор, почитати новини в Інтернеті (тільки ненапряжні), поїсти, погуляти, потратити трохи грошей і ... наша пісня гарна - починай спочатку. Ось такий ліниво-сонний період напав на мене. До речі, в дуже небажаний час, якраз коли за 3 дні я маю захищати курсову, а вона зовсім не готова до цього.
Але появився в тому всьому деякий позитив: до мене приходять більш зважені та більш продумані ідеї, замислююсь над тим, над чим раніше не думав і ще трохи спостерігаю на горизонті філософії... Інакше кажучи, все те, на що раніше часу просто не було.
Щоб це все мало означати?
Сам мав нагоду в цьому пересвідчитись. Пан Вакарчук мав честь летіти зі мною зі Львова в Київ, чи то може навпаки.. щодо честі. :)
Маршрут: Сімферополь - Научне - Севастополь. А тепер деталі:
Сімферополь. Приїхали (Я, Костя та Діма) сюди з ключовою метою, а саме попасти на наукову економічну конференцію. Хоча, як потім виявилось, конференція не по економіці, а по менеджменту. Ця новина мене дуже здивувала. Пів дня провівши у Сімферополі зрозумів що то сірувате і не дуже веселе місто. Принаймні воно склало на мене саме таке враження...
Научне. Це маленьке поселення, яке існує за рахунок наукової астрономічної обсерваторії на якій знаходяться велетенські телескопи, серед яких і найбільший у Європі телескоп - гордість станції і країни. Була нагода позаглядати в один з них, поменший, але картинка дуже гарна, бачив поверхню місяця зблизька та Сатурн зі своїми кільцями - краса!
Поза тим в тому ж поселенні проходила і менеджментська конференція, але, думаю, вона не сильно заслуговує на опис тут, очікування виправдались не сильно.
Севастополь. Від цього міста я взагалі під враженням! Настільки сучасне, європейське та просто дуже красиве місто! Люди тут - одне задоволення, добрі та щирі! Все в місті ремонтують, чистять - готуються до святкування 225-річчя! А дельфінарій з морськими котиками та дельфінами - це... ах, я почував себе там дитиною, так класно! А ще там дуже тепло, можна ніжитись під сонцем!
Природа в цей час в Криму просто супер!
І взагалі, дуже гарно змінити звичні картинки буденності на деякий час, рекомендую!
Історія цього посту зовсім не така як історія більшості інших. Пишу його тільки тому, що сам пережив один цікавий випадок, який наштовхнув мене до деяких роздумів та висновків.
В цей момент я вдягнутий у темно-синю футболку від ESPRIT, бренду який народився в Сан-Франциско ще у 1968-у і який вже на початку 90-х заполонив більше 40-а країн світу. Приємна на дотик, зручна і дуже непогана на вигляд, ця футболка припала мені в очі в одноіменному «фірмовому» магазині одного з київських великих торгових центрів. Вона, за збігом обставин і є головним героєм цього посту.
Ціна цієї футболки 359,99грн (з ПДВ). Коли приніс обновку додому, акуратно розглянув ярличок і помітив, що українська наліпка з ціною закриває частинку оригінального ярлика виробника. Акуратно відірвав нашу ліпу і... ні, я не здивувався. Щось схоже я і очікував побачити. US $ - 39,95. Слідом за американським доларом надруковані були і відповідники у доларі канадському, євро, норвезькій, датській та швецькій кронах і так далі... По всюду ціна не відрізнялась, лише переведена за середнім курсом на потрібну валюту.
Питання: якщо ціна у світі 200грн., то чому мені запропонували це й ж продукт за 360?
Що ми маємо? Не важко підрахувати що українці зробили «доданої вартості» не мало, не багато – 160 гривень, тобто 80%. І то при тому що ця націнка зроблена від американсько-європейської роздрібної ціни. Якщо ж продукт був куплений на складі у дистрибютора, то платили за нього значно менше, а разом з тим відповідно розмір націнки зріс з 80% до 100%, 120%, 140% чи може навіть і більше.
Цей випадок про українську ціну футболки від ESPRIT є типовим та звичним випадком якщо не всіх, то більшості бутіків європейського чи американського одягу в Україні.
Історія та причина такого ціноутворення мені не відома. Можу лише здогадуватись: ці бутіки взагалі не представлені офіційним представником бренду в Україні. Мабуть, таких офіційних представників взагалі в нашій державі нема, адже в більшості випадків на українських ярликах написані назви компаній-імпортерів зовсім не співзвучні до назви брендів, а офіційний сайт виробника ці точки називає просто «партнерські магазини».
Висновок: українець, представник однієї з найбідніших країн Європи, якщо і не найбіднішої, просто не має можливості купити якісного брендованого одягу за суму, яку платить за такий же виріб представник значно багатшої країни американського чи європейського континентів. Більше того, купуючи товар з такою ціною українець робить біднішим не тільки себе, але і свою країну. І не дивуйтесь якщо інфляція виросте до 40%, самі в тому винні! І я в тому числі, адже хоч і першою в мене була думка повернути придбану футболку продавцю, все ж таки цього не зробив. Добрих замінників нема.
Презентую нове дитя в Інтернеті:
Веб-блог Збережемо майбутнє зараз!
Ццитайте і ддивіться!
Тепер я щасливий власник Walkie-Talkie . Це найкращі 2 Way Radio зі свого роду і зовсім недешеві... Спеціально поспішив, бо хотів вже завтра їх випробувати катаючись на лижах в горах.
Так сталось що купив квитки сьогодні до Львова і назад. Квитки обирав з розрахунку, що у Львові пересяду на інших поїзд (рейковий автобус), який мав би довести майже до самого Буковеля. Там приїднався б до решти команди. На пересадку у Львові 7 хвилин. Принаймні я так думав. Потім я дізнався що пересадка насправді на 2 хв раніше того часу коли мій поїзд тільки прибуває до Львова. В результаті зрозумів що нікуди я не встигну. Але пізно, квитки купив, гроші на них теж потратив... але діло не в грошах, справа в тому що ці вихідні тепер просиджу в Києві, змісту їхати нікуди нема...
тепер сиджу, тестаю свої рації, настроююсь на хвилі таксистів та інших служб, так забавно... завтра випробую на відстань
Майже четверта година ночі, я ще не сплю і дуже хочеться щось тут написати...
Чітко зазначаю те що мене найбільше комарить і кардинально псує мені настрій:
1. Натовп і шум в метро.
2. Люди які думають що я себе надто сильно люблю (народ, ви тупите!).
3. Сирена на катку в Більшовику вкінці сеансу.
4. Люди які типу хороші, а одного дня таким гамном виявляються, що вбити хочеться!
5. Дама на видачі харчів в могилянській столовці.
6. Вокзал, його сморід та бомжі, які там живуть, особливо ввечері та вночі.
7. Аеропорт Бориспіль і його митний контроль.
8. Стан покриття на другому плацу.
9. Кіт, коли він вночі лізе до мене в кімнату, або ще гірше - срає в коридорі.
10.Російські фільми, які спершу заполонили українське телебачення, а тепер ще й всі кінотеатри, нема що дивитись.
11.Вай-фай у Пузатій який глючить чи взагалі не працює.
12.Спам.
13.Дівчата які палять.
14.Зграї чорних тінейджерів, які збираються щоб випити пива і полякати прохожих своєю присутністю.
15.Охоронці різних відомств, які живуть заради збору грошей за парковку машин навколо себе.
16.Оператори київських таксі, які хамлять і кричать, а потім кажуть "нет машини" і кидають трубку.
17.Люди, які не хочуть змін, бо "їх і так влаштовує".
18.Українське пиво, особливо міжнародні бренди, які розливають в Україні.
19.Мужики в тренажерці, які піднімаючи штангу кричать так ніби народжують.
далі буде...
P.S.: блін, залишились речі, які написати назагал не можу... а як хочеться
Рекомендую, спробуйте! Вкінці, коли рис вже готовий, заливаємо медом (столова ложка на порцію), і поливаємо невеликою кількістю гранатового соку, потім все мішаємо. Тільки рис має бути пропареним, звичайний думаю не піде. Смачного!
Черговий виїзний корпоратив,. Карпати, Умань., а цього разу Вінниця. Дуже гарно що є нагода з людьми з якими працюєш кожного дня потусуватись в прикольних точках України. Вінниця приємне місто, там приємні люди і чисте повітря, там шуму мало, там щастя багато. Підсумую: там краще, ніж у столиці.
Нагода побувати у парку та музеї Пирогова стала ще одним великим відкриттям: раніше я не знав нічого про таку знамениту людину, яка дуже-дуже багато зробила для всього світу вклавши всього себе у свою професійну справу. Ах, люблю ж я Україну!
Нещодавно вийшов на дивну тему, про яку раніше чомусь навіть не думав. Все почалось з того, що мені підказали про можливість використання соціальних мереж типу ВКонтакті різними спецслужбами Росії (наприклад, ФСБ) і начебто вони їх фінансують та й логічне пояснення тому є: інформацію, яку люди вільно викладають про себе зручно використовувати, а фінансують, бо явно що без реклами проекти такого типу, які потребують тисячі доларів на технічну підтримку щомісяця не виживуть...
Порившись трошки глибше в UA-неті знайшов статтю в якій пишуть, що вже і українські структури використовують такі мережі, а саме історія про пошуки боржника, який не повертав кредит банку (читати тут). Джерело та правдивість статті можна ставити під сумнів, але ж випадок описаний у ній цілком реальний.. Важко подумати скільки ще людей та організацій та в яких цілях можуть використовувати електронні соціальні мережі...
Зранку повернувся з Харкова. Враження... Так собі, важко визначитись, загалом я не робив жодних очікувань, тому не мав можливість перевершити чи навпаки недоотримати їх. Місто містом, люди, машини, метро, площа, парки, дороги і т.д. Не дуже вразив центр міста, адже нема якогось єдиного архітектурного ансамблю, також не дуже розумію чому ввечері більшість не дуже центральних вулиць просто темні...
Але, звичайно, найголовніше це люди! Дехто попереджав, що харківчани не дуже привітні, багато аферистів і так далі. Однак моє враження від тих людей, яких бачив та з якими спілкувався абсолютно протилежне, вони добрі, привітні, щирі, веселі, щасливі і може навіть трошки більше. Може то вибірка була така, а може воно так і зажди є...
Однак, безумно, найприкольнішим було святкування ДН Юлі, було дуже весело та гарно! Словами не передати! Юля, дякую!, це був один з найприкольніших днів в житті, чесно!!!
Такий промо-ролик України можна було побачити цієї зими на Euronews та National Geographic (NGC). Гарний початок для зміни стереотипної картинки про України у Європі та всьому світу! От тільки питання наявності того снігу, який хотіли б побачити "закохані у сніг"...
і український варіант:
Публікації
Усі коментарі
.jpg){kind=link}